Життя запросило Смерть на вечерю,
Замовивши столик у ресторані,
І розмовляли в затишній оселі,
Про справи, про людство, про плани.
Найкращий коньяк, фрукти, їжа,
Щедре ,багате вгощання,
Хотіло Життя догодити свіжим
Смерті отим частуванням.
Смерть на Життя не ображалась ,
В неї свої турботи,
І подружитись можливо знову,
Мабуть була б й не проти.
«До речі, коньяк хороший, насправді!»
Стукнулись, як велося,
Та обійти колишні сварки,
Їм чомусь не вдалося.
Згадали, як однієї ночі,
Вдвох вони посварились,
Новонародженим немовлям,
Поміж собою ділились.
«Це ж неможливо було чути ,
Матері плач і крики,
Смерть, чому ти його забрала?
Адже почав тільки жити».
«Так, це було несамовито!»-
Смерть спокійно сказала,
«Богом мені було відкрито,
Що його далі чекало!
Якби хлопчина залишився жити,
Навчився б людей вбивати,
І тоді було б неможливо,
Душу його врятувати».
Життя зітхнуло тихо-тихо
«Всього того я не знало,
А пам'ятаєш оту стареньку,
Яка тебе прикликала?
І як ми з нею тебе ще просили
Зменшити її муки,
Але усі прохання наші,
Ти не хотіла чути».
«Так, пам'ятаю ту стару жінку...»-
Стомлено смерть сказала,
«Але вона своїм прокляттям,
горе дочці залишила.
Треба було, щоб повернулась,
з далекої, дочка, дороги,
і щоби зняла стара прокляття,
перед шляхом до Бога».
Життя головою похитало,
«Я цього теж не знало,
ну але той ,що сорок років,
чому прожив він так мало?»
«Мало!»- сказала смерть суворо,
«Та наробив багато,
і вже ніколи він не став би ,
прощення в Бога благати».
Щасливе ти є Життя насправді
Що Мало всього так знаєш,
І через це зі мною часто,
Суперечки ти починаєш.
І телефон задзвенів у Смерті-
тихий мотив церковний,
голос її став спокійнішим,
обличчя зблідло мов би.
поцілувала Життя невміло,
вибачившись раптово,
і біжучи на ходу сповістила:
“Відрядження термінове”.
ID:
446998
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 03.09.2013 16:34:00
© дата внесення змiн: 27.09.2013 15:13:33
автор: Небесна
Вкажіть причину вашої скарги
|
