У очах моïх -прозелень літа
Ще тебе зігріває сонцем,
Розпускаються лагідні квіти
На гарячій твоïй долонці ...
На губах моïх -стиглі черешні
Іще ваблять. солодким соком ;
Ти відпий спрагло день прийдешній,
Щоб не втратить його ненароком ...
У руках моïх -Всесвіт безмежний,
Я віддам тобі левову частку! ..
Не хвилюйся, мій погляд бентежний
Не приховує згубу чи пастку ...
В моïм серці- вогонь палає ...
Хочеш, вирву його, як Данко?
І піде'мо за небокраï,
Зустрічать солов'ïні ранки ...
Зелені очі оксамитом нам нагадали про минуле літо, коли нас чарували квіти, ми смакували вишні і черешні, раділи дням прийдешнім…
Так швидко казка промайнула, прийшла пора осіння, бентежить зір сухе змарніле зілля, дощить щоденно, прохолодні ранки щоденно заповзають у фіранки…
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
холодять вже ранки тіло, залізти ж в душу не зуміли ...
Дякую, Олю, дуже гарно!!!
Всё, что есть в тебе, не жалея,
Отдаёшь, улыбаясь ясно.
Ты ни бог, ни пророк, ни фея -
Просто Люба с душой контрастной,
Просто нежность и просто мудрость,
Просто сердце - других больш`ее.
Просто небо тебя коснулось -
И само же стало светлее.
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Просто так закрутил Андрейка,
Словно пташечка -канарейка,
Просто пишется мне так разно :
То влюблённо, то несуразно ...
