Мене вже десять місяців нема,
Я просто заживо померла,
Я стала попелом у пеклі,
І чортом в бісовім Раю.
Без тебе, й правда, не живу,
А просто грішно доживаю,
Я помираю й оживаю,
А потім феніксом горю.
Без тебе гидко і в Раю,
У проклятім Раю, нещаснім,
Де повно холоду й ненастя ,
Яке я за собой несу.
А потім грузну у болоті,
Чи у навіяній скорботі,
Яку в душі своїй тягну,
І знову з неї оживаю.
А потім знову помираю,
І десять місяців зпочатку,
Неначе повертаюсь в казку,
А потім знову у життя.
Яке попалось в небуття,
У те, що заслужила,рідна,
Тоді, коли кохала,бідна,
Його одного,хоч дарма.
Без нього казка чорная пітьма,
Яка мене ковтає до сьогодні,
І не пробачу, чортова брехня,
Яка тебе забрала навмання.
Ось так, і не сказавши а ні слова,
Ти повернувся в звичнеє життя,
А в ньому місця для мене нема,
Пробачу скоро,тільки не сьогодні...
ID:
443934
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 18.08.2013 02:07:14
© дата внесення змiн: 18.08.2013 02:07:14
автор: не_твоя
Вкажіть причину вашої скарги
|
