Не метушися, жінко,
спокійно! -
п"ятнадцять разів на годину,
перестрибуючи з третьої на першу
сходинку.
Між Содомом і Гоморрою,
Хіросімою й Нагасакі
щодня від перенапруження
вибухають мільйони нервових пружин.
Спокійно, жінко, не метушися, -
хоч тіло уже не слухає,
хоч кров вибиває марш із "Зоряних війн".
Що важче - подих чи погляд?
І стрункість тіла переливається у досконалість
металічних
форм.
Щодня по вулицях
збуджено курсують жінки-
маршрутні-таксі,
привалюючи ноосферу
тягарем своєї
нереалізованої душі.
