І знову минув рік....І всі рани повинні були б загоїтися....Але ж ні...
Що ж сказати? Життя пливе...Можливо й не так , як би цього хотілося. А знаєте, за рік я змінила всі свої погляди докорінно. Раніше, було тільки чорне і біле, погане і хороше, а тепер є всі кольори веселки...
І чорт з тим, що тебе немає поряд...Ось така я, якщо вже кохаю, то на довго...
Можливо, це доля, можливо, просто збіг, але й до сьогоднішнього дня я сумую без тебе, без єдиного і коханого....
І здається, що біль утих, але шрами то залишилися. Знаєш, ніби спочатку піднесли до небес, а потім кинули згорати до пекла...Невідомо, тільки, де краще...
А після тебе вже нікого й не потрібно.Тільки хочеться кричати від болю, коли йду по наших спільних дорогах. А там нічого, крім попелу, не залишилося... Попіл наших зустрічей.
А що ж тепер? Лікарі кажуть, що все буде добре, час лікує.... А в мене тільки одне бажання віддати тобі ту частинку серця, яку ти скалічив і сказати: "ось подивись!Подивись, що ти накоїв?! Ніби ювелірна робота, тільки ювеліри роблять прикраси, а ти зіпсував моє серце, ніби учень, учень-ювелір...
І хочеться виставити твою роботу на виставку. Ось погляньте яка краса!!!!Оце майстер, майстер на всі руки....
Ви скажите, що я жалію себе?! Ви праві, ось тепер, я таки себе жалію, бо коли криком кричу на нашому улюбленому місці, то навіть, здається, і земля ходором ходить....
Ти мене зламав...Незламну дівчину, яка ніколи і нічого не боялася...А коли стала боятися самотності, ти її покинув...
А тепер серце виставлене на аукціон.... Люди, відгукніться, кому потрібна справжня ювелірна робота???
І хочеться сказати всьому світові, що тебе кохаю, але...тобі ж це не потрібно, ти ж сам сказав...Пробач...
Я ТЕБЕ КОХАЮ ДОСІ, КОХАЮ ТАК СИЛЬНО, ЩО ТИ НАВІТЬ І НЕ УЯВЛЯЄШ! Пробач.... за сльози...за мій біль...хоча й не хочу....але відпускаю....
ID:
448529
Рубрика: Проза
дата надходження: 11.09.2013 20:34:58
© дата внесення змiн: 11.09.2013 20:34:58
автор: не_твоя
Вкажіть причину вашої скарги
|
