Кохай мене так, як ніхто і подумать не смів,
Щоб зорі за тисячі миль від поверхні німої,
Світили лиш нам, відтіняючи очі твої,
Зв’язавши нас міцно гачечком у вузлик з тобою.
Кохай безрозсудно, безпам’яті, без заборон,
Безгрішно, без злісно, і так, щоб було без зупину,
Як твій найбажаніший, та завжи перерваний сон,
Як літо, в лютневу, страшну, затяжну хуртовину.
І так , щоб я з зав’язаними намертво очима,
Тебе впізнала серед сотні самозванців,
Як автомат, за дужими, широкими плечима,
З якого ти відстрілюєш коханців.
І головне, кохай не розумом – душею,
Щоб все навкруг про нас з тобою знало,
І щоб питань, чи я тебе кохаю,
І раз в житті тобі на думку не спадало.
