Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: валькірія: СЛОВО, ВОСКРЕСНИ З ПРАХУ! - ВІРШ |
![]() |
![]() UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
![]()
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Радченко, 04.12.2013 - 06:31
Слово тільки-но народилося,а йому зразу ж не дають дихати. І до нас, і після нас - було і буде. На жаль, в тих хто не чує СЛОВО, завжди буває більше сили і влади. А мовчати - теж не вихід. ![]() ![]() ![]() терен юрій, 11.11.2013 - 12:23
Дякую за переспів! Гарно!!!Зрада, спека, Мова і поети. Київ. Жорстока спека. З Ради кульгала Мова... Обдерта… Майже мертва... У небо погляд... В вись хрести. Дзвенить… Фальцетом Не помісна церква… Дзвенить монета; Підкуп, чи пожертва, Внизу: бруківка, суржик, Чорний беркут. Дім Український. Голод. Студенти. Крути. Нації батьки. Історії круги. Чи можна пам'ять стерти? Йдуть. Посміхаються. Онуки тих червонопиких, Що у Холодному Яру В крові топили українство вперте… Паперть. Поезія. Поети. Слізьми пливуть сумні рядки. Наш Батько мудрий :- Де ти? Безвихідь. А чи часу тятива. Московщина... До Пушкіна,- Французькі лиш куплети. Там Захід «друг». Зі Сходу « брат» А мати українка. Німа. Без колискової дитя. Ридма. Віка. У серці пращури, У голові Москва. Душа! Яка?... Зґвалтована, спаплюжена. Йшла Мова вперта, в спеку. Води..., грози просити. У студента, у поета…. ID: 350940 Рубрика: Вірші, Громадянська лірика дата надходження: 17.07.2012 12 ![]() © дата внесення змiн: 17.07.2012 12 ![]() автор: терен юрій валькірія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам, пане Юрію, якби не Ви - то цього вірша б не було, якщо десь захочу друкувати свого вірша - неодмінно зішлюся на Ваш оригінал. ![]() Валентин Бут, 10.11.2013 - 20:28
О, мово багатостраждальна,Все правлять по тобі тризну - По тобі - в віках опальній, Пророслій крізь соцреалізми, Вилученій із науки, Зі світу тонких технологій, Виставленій попід руки З життя - не втрапляє в ногу, Впхана в останній притулок, Що зветься Художнє Слово - Ось він - іуди цілунок, Мила моя, калинова! Можеш отут співати Давні пісні про галю, Можеш жалі засівати… Сльози втираєш, скрипалю? Вшквар же веселої, брате, Бо ось-ось терпець урветься... Може ж таки горбате Кодло іуд стрепенеться? ![]() валькірія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пане Валентине, дякую за ці правдиві слова, але мушу признатися по секрету, що такі Ваші коментарі затьмарюють мої вірші ![]() валькірія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Цього вірша колись написала з нагоди святкування річниці Просвіти, куди мене запросили виступити, первісно у вірші було трохи більше тексту, але я трохи скоротила... Дякую, пані Лідіє!
|
|
![]()
|