І тільки ніч ще дихала повільно
І жар снувався поблизу ріки.
Стискала пристрасть невимовно сильно
Твоє тепло смаглявої руки.
Час розставання ближчав буз упину,
Горіло полум’я уламками жарин.
А чорна ніч сміялася у спину.
Хіба ж я першою була з тих спин!?
А ти пішов, та я чекати буду,
Що б не кричали в спину чи в очу!
Смаглява кисть мені сподобна чуду,
Яке впиваєм з краплями дощу!..
