Вірша тобі пишу я, просто неба,
Щоб раз і назавжди забути, відійти,
Бо покінчити з вигадкою треба,
І в творчо - реалізський світ піти.
Не бійсь бажань, бо жити будеш вгоду,
Писати ноти, вірші та пісні,
Творити спів, змальовувати вроду,
І мріятимеш навіть у вісні.
Любити мир, людей, тварин і небо,
Нічнії зорі, сонце, море, тінь,
Коли сідає місяць за вершину,
Та коли сходять кола на воді.
Чимало в цьому світі є наснаги,
Побач, не розкриваючи очей,
Вслухайсь, закривши вуха градом,
Хвилюйсь, торкаючись оголених плечей.
Ти знай, нічого не буває вічним,
Ти знай, страхи, що є в тобі, потім підуть.
Нехай сьогодні день не буде звичним,
Час призупинемо, не діяти йому ні чуть.
Казати більш не вистачає слова,
Хотіти ще, нема на то причин,
Закрию двері я за ними знову,
Щоб мої думки повернулись із глибин.
Мої вірші - це спогади свободи,
Переживаю вечір навесні.
Але ти слухай, є така нагода,
Щоб прикріпить собі щось до душі.
ID:
465330
Рубрика: Поезія, Присвячення
дата надходження: 11.12.2013 00:53:47
© дата внесення змiн: 11.12.2013 00:53:47
автор: Ядвіга Карлсон
Вкажіть причину вашої скарги
|
