В акварелях осіннього золота,
Ти до мене у осінь прийшов.
Сиві хмари край неба знайшов.
Посміхнувся очима так солодко
На душі залишив жаркий шов.
Стало тепло, а було так холодно!
Ніч спадає на дах позолочений
Я на травах осінніх лежу.
Тихо спогади всі стережу,
Щоб не вкрав їх заздрІсник охочий.
Ти не став лиш між нами межу,
Бо покине тепло мої ночі.
Голос флейт і шепіт води.
Те солодке, п'янке божевілля!
Запах м'яти, кропиви, чар-зілля.
Ти для мене зорю укради.
Обплети моє серце, мов гіллям,
Хай відчую натхнення ряди.
Ти для мене дістанеш зорю.
Ми полинем крізь ті зорепади...
Як тебе чарівник злий украде,
Як тобою я тільки горю?
Сни залишуться, час лиш пропаде.
Я тобі чесне слово даю!
