набрала кредитів:
шкода, що просто грошей, а не щастя.
так неначе, з купою гривень можна жити,
а без них якось...
важче.
отак сидиш: айфон, айпад, ай, молодець,
а по тілу бігає струм, заливає м'язи свинець,
жодних карих очей біля тебе,
чи хоча б голубих,
жодного того, хто кидав би в піт.
залишається тільки брехати мамі, що не болить.
й справді, не болить.
нічого живого не залишилось.
висить тільки на шиї кредит,
на мотузці випраний одяг,
і жодного судженого у тебе на долонях,
ніякої світлої долі.
знаний в твоєму місті хіромант
кидає тобі твою ж долоню,
змахує своєю рукою, мовляв
"все буде добре".
питаєш:
"дядько, а можна точніше?"
він мовчить, знизує плечима:
"ну виплатиш ти свій кредит".
розвертається і показує спину.
залишаєшся сам на сам.
шкода, що набрала в кредит грошей, а не щастя.
бо без нього, виявляється...
важче.
29 грудня 2013
http://vk.com/annika_ly_diary
