СОФИЙСКИЙ СОБОР
Елена Осьминкина
г. Симферополь
Утро тихое. Собор.
Осень в листьях задержалась
Позолотой тусклой, малой.
Я вхожу в церковный двор.
Седоусый бандурист
«Україно…», — пел негромко,
И сорока одиноко
С ветки глаз косила вниз.
Золотые купола
В небо серое тянулись,
Миг один — пространство улиц
Осенят колокола.
Замедляю вновь шаги
В этих гулких долгих звуках —
С учащённым сердца стуком
Мысли искренне строги…
Суета коллизий дня
За оградой ― тенью серой.
Сила предков, древней веры,
Охрани, прошу, меня.
СОФІЙСЬКИЙ СОБОР
Тихий ранок. Я. Собор.
В листі хазяйнує осінь
позолотою ще й досі.
Полонить церков декор.
Сивовусий бандурист
вже співав про Україну.
З гілки, поки-що єдина,
птаха поглядала вниз.
Світлих маківок хрести
в небо сіре простягнулись.
Мить одна – і в простір вулиць
дзвін поллється з висоти.
Уповільнюю я крок
крізь густі, вразливі звуки -
відчуваю з серця стуком
щире торжество думок…
Тінню темною майне
суєта за муром сірим.
Сила предків, сила віри,
захисти, прошу, мене.
Переклад з російської Галини ЛИТОВЧЕНКО
я отримую, не аби яке, задоволення від вибраних вами віршів і вашими перекладами, пані Галино.
Чудового Різдва!
Галина_Литовченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Анно! Бажаю й Вам веселих свят. Олена Осьминкина (вона член спілки письменників Росії) попросила мене зробити переклад невеличкого циклу про Київ для її нової книги. Це один з тих віршів.