«Я би спитав його –
чому ти сидиш склавши руки
і продовжуєш дозволяти,
щоб людей вбивали?»
(Меріон Комер)
Ірландія - це човен,
Без вітрил і весел,
В якому пливуть
Католик і протестант,
Човен, що пливе
По темній воді
Невідомо куди,
Якого несе течія,
І ніхто не здатний
Ним керувати,
Чи хоча б сказати
Куди пливемо і для чого.
І тільки чудо –
Тільки очікування чуда
Змушує сподіватися
І зрештою жити.
На цьому човні ці двоє
Тікають від самих себе,
Від свого безнадійного минулого
В якому тисячі літ ірландці
Вбивали одне одного
І тільки гуси
Тільки білосніжні гуси
У темному сірому небі
Нагадують нам,
Що ми кельти,
Нагадують про чисту мрію –
Tá Éire álainn…
Примітка: Написано під впливом і про фільм ірландського режисера на ймення Меріон Комер «48 ангелів». Як добре, що я дожив до появи цього фільму і встиг побачити його, перш ніж знову продовжу мандрувати нескінченними світами і перевтіленнями…
Я неймовірно вражена! І цим сумним твором, і самим фактом вашого перебування на цьому сайті, великою кількістю чудових віршів, написаних українською мовою. І також тим, що Україна та Ірландія мають багато спільного. А також тим, що Вам десь там, у далекій північній країні не байдужа Україна і ви так гарно володієте українською мовою! Це просто неймовірно! Я не могла пройти повз і не висловити свої почуття з цього приводу.
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за побажання. Нам, ірландцям всяке доводилось пережити - і якось навчились ми жити енавіть тоді коли нестерпно... Переживаю я нині за вашу країну і ваш народ більше ніж за свій... Миру і свободи ураїнському народу.
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Справді Україна та Ірландія дуже подібні. Я нині дуже переживаю за Україну. Напевно більше ніж за свою Ірландію. Бо у нас війні немає ні кінця ні краю...