Колись я прокинусь від крику донечки: "Мамо, дивись, там сніг!"
Приготую чоловіку сніданок, зберу в школу свою дитину
Буду іти з роботи, а мені чиєсь кошеня тулитиметься до ніг
І раптом на зупинці побачу таку до болю знайому спину.
Тоді я швиденько прийду додому, накрию усім на стіл
Сама чомусь відмовлюсь, знайду на те логічну причину
Вийду на балкон, бо задихатимусь від навислих тепер стін
Постараюсь забути "Люба, я хочу згодом від тебе сина".
