Днем стала ніч, крути дужче штурвал
Твій метрополіс розвіється прахом
Антиутопія вічно жива
Ти – механізму розірваний клапан.
Сяють свічки, розгорається ватра.
Днем стала ніч, стали сталлю серця
Ти тут вартуєш, на тебе є варта,
Хтось - мандарин, імператор чи цар,
Хтось тебе кинув на інший край світу,
Хто ти - васал сам собі, сюзерен?
Хочеш так думати, наче ти - вітер,
Ти ж лише листя, що вітер несе.
Днем стала ніч, і думок центрифуга
Раптом повісила Всесвіт на гак.
Ні, не спиняйся! Продовжуй потугу,
В битві імперій останній пішак.
6 листопада 2013
