Безголовою звали бабуня її:
Все хи-хи та ха-ха,
Не ходила - літала!
Необдумані вчинки свої
Наче й не помічала.
Все хи-хи та ха-ха, та веселі пісні,
Посміхалася всім, посміхалась ві сні.
Звала мати дочку
Весняною зливою...
А була вона лиш молодою й щасливою.
Та коректор - життя, та редактор - роки,
З часом зникли кудись і ха-ха і хи-хи.
Тиха поступ уже, та й голівонька є:
Сиве пасмо з-під хустки чоло дістає...
Що ж так сумно при тихій ході
І при мудрості в кожному слові?
...Бо щасливі - таки молоді!
...Бо щасливі - таки безголові!
