́Пробач мені Україно, я не на майдані,
Не будую барикади разом з козаками,
Коли тебе розтинали іроди погані,
Не летіли в мене кулі чорними птахами.
Пробач мені Україно, що я не воюю,
Не ношу щити і каски, пострілів не чую,
За твоє благословення свічку покладу я,
Хай почує Буг молитву про землю святую.
Пробач мені моя земле, що стогнеш у муках,
Що деруть тебе на шмаття ворожії руки,
Пробач мені козаченьку, що тил не тримала,
Що в важку страшну годину руку не подала.
Каюсь я пер́́ед тобою, каюсь перед Богом,
Ми разом перепливемо Дніпрові пороги,
Більш не будуть помирати хлопці чорноброві,
Коли вже стоїть Хрещатик по коліна в крові.
Встане Київ із руїни, встане вже сьогодні,
Та й буде кричати слава цій небесній сотні,
Понесеться слава вітром з заходу до сходу,
Хай покаяться всі ті, хто не був з народом.
Це і правда, якби всі вийшли, то може б до цього не дійшло.
