В сірості диму німої квартири,
відчиняю кватирку аби глибше вдихнути.
Запах свободи у мічені дири
вбити раба,систему продути.
Бачу як в ванні збриваєш бороду,
прагнеш затерти від бритви на щоках шрами,
просиш запарити чаю,додати солоду
набираєш цифри ,чекаєш голосу мами.
І дякуєш їй за свою появу та 26 зиму,
вона більше не плаче,
але просить:«Будь обережний сину».
Вдягаєш найтеплішу куртку і жовтий шолом.
Я перев'язую стиха жовто-блакитну стрічку,
картаю себе за не правильно вставлену кількість ком.
І розумію,що треба пережити ще не одну пекельну нічку.
Пережити життя,втопити цей блудний сон.
Тому на прощання цілуєш мене у маківку
і мовиш:"Ми стремо брехливу гримасу і змінимо тон.
Обіцяю.»