А за сірим туманом ховається ранок
І стомлені зірки з неба летять.
Чуєш, це мій холодний світанок, -
Це мої роси на травах бринять.
А за сірим туманом легка прохолода
Освіжає зовсім юну душу твою.
А за сірим туманом весняна свобода
Така реальна і близька, немов у раю.
А за сірим туманом хтось шепоче мені
І ласкаво мене кличе за собою.
Може на яву, чи, може, уві сні
За сірим туманом я зустрінусь з тобою...
Валентин Ганжук