Пам’ятаю хліб із нового врожаю ,
В нас його пекло усе село,
Жниварі із поля повертались
І утоми в них, як не було.
Може, все тому,що вже скінчились
Піт солоний і нелегкий труд,
І на рік вони там залишили
Агрегата, що комбайном звуть.
Вже зерно повезли до комори,
Пахне ситістю, достатком і добром,
Щедре літечко сплива тихо надворі,
обдаровує усіх своїм теплом.
Потяглися валки із села,
Їду я із батьком на підводі,
Веземо зерно ми до млина -
І про інше думать мені годі.
А коли посиплеться мука
Із великого ковша у скриню,
Розітре її натруджена рука
Й скаже батько: «Будем з хлібом нині»
Вдома мама вимиває діжу,
Одягає чистий фартушок
І вчиняє хліб, як нині виджу,
як снує маленький кулачок.
А потім запахне в хаті хлібом,
Що умитий під обрусом спить,
Запах той люблю, як Україну,
Він у моїм серці майорить.