Батько Грицю дав цукерку,
вирішив спитати:
- Скільки буде, ну ж бо, синку,
два до двох додати?
Скрививсь той, мовляв дитину
мучите даремно.
Думав трохи. Врешті каже:
- Буде шість, напевно.
Батько вчув: - Та ні. Невірно.
Глянь сюди - но ліпше.
Ти рахуй на пальцях, синку.
Ніби ж знав раніше.
Гриць поморщив трохи лоба.
Глипнув сам на татка:
- Ну, тоді, напевно, менше.
Значить, п’ять, і крапка!
В батька вже нема терпіння:
- Думай, хлопче, думай!
Звідки п’ять оте взялося?
Що ото за сума?
- Знаю, знаю. Що чотири.
Не нервуйся, тату.
Мама каже, що потрібно
часом схитрувати.
Гриць зітхнув. Розвів руками:
- Я не винуватий!
То все мама. Вчить постійно:
треба торгуватись!
