Дає Бог кожному, хто що заслужить,
Мені ж дісталося моє:
Не думала, що хтось полюбить
Мене у зрілії роки.
І буде ніжно називати
Словами, що із серця йшли,
Що буде палко так кохати,
Як не було усі роки.
Мій милий, любий, найдорожчий,-
Тобі у відповідь скажу.
Любові мука – найсолодша,
Найвищий дар душі вогню.
Ти завітаєш на хвилину,
Залишиш радість у душі,
Щоб у розлук довгі години
Про все це мріялось мені.
Я тішусь тим, що Бог відміряв,
Що дав мені в такі роки
Любов цю – щедру і безмірну –
Я пронесу через віки.
