«Зі свого квітучого саду
Назбирай запахущих споминів про квіти,
Що зникли століття тому.»
(Рабіндранат Тагор)
Весна – це хатинка для їжаків:
Всі мої думки колючі,
Як апострофи у книзі Судного Дня.
Нагромаджую фрази,
Як каміння, що назбирав
На вбогому полі
Волошкових сутінок.
З чорної тканини ночі
Шию собі сутану монаха-схимника,
З тонких ниток місячних променів
Плету собі хітон орфіка дня.
Мої нічні пісні тихі,
Мої прозорі думки підняті
З бездонного колодязя чорноти,
Мої рядки незачесані
На папірусі пелюсток вишні.
Напишу заповіт:
Слова мої повітряні –
Їжакам лісу темного:
Най бережуть їх на досвітках
Від поглядів злих і колючих,
Черевики мої стоптані –
Синицям пагорбів тисових –
Най зів’ють у кожному
Гніздо маленької істини,
Мій дім відлюдника –
Старому пугачу:
Най живе на його горищі,
Най прокричить серед ночі
Світу сього цинічного
Правду-матінку моторошну,
Мої рукописи вицвілі -
Старому круку чорному:
Най читає їх оком блискучим,
Най береже таїну літер
Аж до Суду Страшного Божого…
Кожному митцеві головне найти свій стиль - Ваш мабуть іменно цей.....
- нескромне питання: "А навіщо, Ви багатьом закрили доступ до своєї тврчості (я про чорний список) - мистецтво має об"єднувати... навіть різномислячих...
НЕхай весна поселяється у вашій творчості і душі - наснаги і удачі!!!
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук!
Відносно чорного списку - є люди які лаються нецензурно і образають (безпідставно!) прекрасних людей. Таких людей я просто не хочу бачити на своїй сторінці...
Цей Верлібр розмовляє зі мною мовою поета, письменника, монаха, а головне мудреця, для якого відкриті двері мудрості, істини, правди, законів вічності буття.
У Вас неперевершені твори, в яких відчувається вся глибина накопичених знань.
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00