Не ми такі, життя таке
... якою ж брехнею є вислів :”Не ми такі – життя таке”. Хіба життя не залежить від людей?!
Дратують „гламурні” пані, які весь час проводять в тих фабриках краси, удосконалюючи дане їм Богом, міняють форми на жертовниках богині Краси.. І дратують вони мене не тому, що я до них не належу, а тому – що через таких як вони і тих хто хоче бути на них схожий наш світ йде в небуття. Головними стають 90-60-90 і зелені папірці, за які можна купити весь світ. А як же правда, віра у справедливість?! Де ж вона? Ми так звикли до того, що має рацію той – хто має більше зелених папірців, забуваючи про справжні почуття і благородні вчинки. Благодійність ХХІ столітті існує тільки для того щоб „відмити” зароблені неЧЕСНИМ шляхом гроші.
А краса втратила своє істинне значення. Накачані силіконом ляльки Барбі, які для нас стали жінками, та вирощені на протеїнах купи м’язів, які ми звемо чоловіками – стали ідеалом краси і зваби нашого століття. Та хіба краса – це тільки зовнішність? Чи це так, гамно в красивій упаковці. Я, особисто, переконана, що якби ми менше зациклювались на зовнішності і стандартах „вищого” суспільства, то не приходилося б звалювати всі свої проблеми на важке і несправедливе життя.
Тож моя порада, „забийте ” на ці псевдо-стандарти зовнішності і подумайте про внутрішній світ, адже крапля добра і справедливості від кожної людини зможе змінити світ – зробити його трошечки світлішим. Тому, пропоную змінити „ не ми такі – світ такий ” на „ світ такий – яким зробили його ми ”...