Кораблик із тонкого клаптика паперу,
Стоїть , не опускаючи у воду якорів.
А за туманом видно залишки пожару,
В кораблика немає парусів.
Його не потривожить звук гармати,
І не спіткає доля горе-корабля.
На палубі тут не дозволено співати,
Всі слухають мотиви скрипаля.
Спустошені каюти поглинають звуки,
Та лиш в одній тут залишилося життя.
Це капітан, що, незважаючи на муки,
Чекає ту, з якою попливе у небуття.
