|
Мені ніхто не вірить, ніхто не розуміє
Чому сумніють очі, і посмішки нема
Чому ховаю серце, і душу не відкрию
А знаєте чому ? Людська істота — зла!
Старався бути добрим, веселим і відкритим
Від всього захищав,хотів допомогти
Старань не оцінили,сказали,що є дивним
Свою людину в світі,мені не віднайти.
Бувало — насміхались, і навіть обминали
Образити хотіли, та так і не змогли
На зло усе робили, старалися зламати,
Та сильна рука друга, все ж витягла з біди.
На мене вже був наклеп,казали,що жорстокий
І совісті немає,а лиш тверда душа
Для чого ж так робити, і правду обминати,
Вона не є такою, а ваша — вся гнила.
Я думав, маю друзів, їм можна довіряти
Гадав не буде зради, ніколи і ніде
Та все ж розчарувався, і став спостерігати
Як кожен з них у спину, ножі свої введе.
Не стало і кохання, яке було ,,назавжди"
Знайшла собі і зрада,затишне місце тут
Рішили,що замало, мене вже підставляли
З'єдналися тілами ,,кохана моя" й ,,друг".
Найменшого права не мали, судити мене й дорікати
В самих лише були думки ,,Скоріш його б вже не було"
І боляче до крику, було спостерігати
У відповідь на добре,отримувати зло.
Душа моя самотня, її ж тут не сприймають
Не знає де подітись, ну і куди піти
І навіть рідні люди, мені не довіряють
Життя несправедливе,тут правди не знайти.
Себе я віддавав,всім тілом і душею
Та зрозумів ,,Дарма,поми́лок наробив"
Усе як має бути, нічого вже не склею
Чому ж ви як ті звірі? По правді завжди жив.
Хотів як завжди краще,не більше, і не менше
Приносив усім вірність, і повністю себе
І знайте наостанок, запам'ятайте дещо.
Не бачити вам щастя, і Суд не омине!
ID:
498653
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 13.05.2014 07:04:52
© дата внесення змiн: 13.05.2014 07:27:54
автор: Юрій Бондар
Вкажіть причину вашої скарги
|
