Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: ШАТИ - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Окрилена, 22.05.2014 - 08:45
на ясно́му блакитному фоні… зосереджений чорнобривець рота стуленого умиває пахучою лапкою на осонні нива моя – чорнобривець, жито і я…ВАш чорнорбривець, наче руде кошеня. Лагідно, тепло і затишно на Вашій ниві і така атмосфера розмови Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
о, цей кіт-чорнобривець - як гарно, що ви його зауважили... чимось схожим видався на кота - мружився до сонечка якраз, коли його мій погляд випадковий зафіксував... вдячна Вам, пані Окрилена Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, Ляночко. рада вам, рада...
gala.vita, 21.05.2014 - 22:21
насичено свіжиим повітрям твір. Просто якесь занурення у розмаїття барв та почуттів! ніби пройшлась вишиванним казковим полем
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
це враження від мого городу - там якраз жито цвіте - і надзвичайно цікаво так виходить - дивишся собі проз, а тоді помітиш - то тут, то там - від колоска якого - ніби подих прозорий дихне - ледь у повітрі вловимий... навіть нічого й не фіксує око - а так тільки - рух і повітрі чогось прозорого... дуже тонко, цікаво і красиво виходить... ну, я так - через дитячі "смішки" змогла якось висловити - як дітки бавляться і ніби приховують сміх. але не можуть його втримати у собі і "пирскають" приховувано сміхом коротеньким тим...коли помітила я цю гру жита мого зором кутовим - і собі долучилася - торкнеш стеблину - а з колоска охоче так і війне тим туманцем пилку... яле коли без втручання - то романтичніше виходить, то я й перестала житозапиленням рукотворним бавитися - чекаю, коли вітер, чи метелик який випадково якого колоска гойдне... отак-то тут у мене жито цвіте... |
|
|