Ми різні. Ми – холерики, сангвініки.
Ми також меланхоліки, флегматики.
Так ділимось. Але ця систематика
З якогось дива обминула циніків.
Несправедливо! Можуть і образитись,
Здається, їх порода – найврожайніша.
У них отруйність погляду – вражаюча,
Лінивий голос може тільки мазати.
Чи дьогтем, чи багном – для них однаково.
Кого й за що? Це теж не має значення.
Якби був привід. Хоч на зерня макове.
Напакостять в душі і… до побачення.
Зневага, злість, як змії переплутані.
Ворушаться безсонно в душах циніків.
Там павутина, пил та вічні сутінки…
Відкрити б вікна та пройтися віником!
