Я у тебе на підвіконні,
Хочеш ти цього чи ні,
Протираю очі сонні,
Трохи плачу у вісні.
Я лише кімнатна квітка,
Яку рідко поливаєш,
І не знаєш, що давно
Я тебе уже кохаю.
Ти не бачиш, як у мене
Листя в’яне нанівець,
Як було таке зелене,
А тепер йому кінець.
Як відпали стиглі квіти,
Залишився стовбурець,
Бо замало мені світла,
То й прийшов мені кінець.
Бо не маю я тепла,
Що від тебе так жадала,
Ти мене не цілував,
То й зів’яла, то й пропала.
І ти навіть не помітив,
Те, що сталося зі мною,
На путі ти іншу встрітив.
Я ж була тобі сестрою.
Ось тепер на підвіконні
Гину я від самоти,
І все жду твої долоні,
Хоч уже не прийдеш ти.
16. 10. 2012
