Які цінності - такі й ми.
Зачули запах грошви – поснули.
Життя-ваніль…
І снились нам портмонети куле-
непробивні…
Ховали легко і душі, й очі
у гаманці…
Сказати правду, були – напрочуд
живі мерці!
В жадобі тіла жили, мов свині.
Ні. Зайве «мов»…
Не відчували, в якій країні
ми живемо!
А цінували приватні статки,
сліпе життя...
І, як відверто, то для нащадків
були сміттям.
Ач, у сусіда і хата краща,
й крутіш авто ...
Що більш потреби, то вужчий зашморг.
"Гей ви, ніхто!.." –
намарне Слово нам било в груди.
Гриміли: "Шо?
Якісь проблеми? Та перебудем...
Вмикайте шоу!
Чи… попрацюйте. А ми – багаті...
Нам – світ без меж!
Життя є грою лише насправді –
чия візьме."
Хто більш заробить, хто більш украде,
наварить більш...
Коли настали часи вмирати –
прозріли лиш.
Заголосили на всю планету...
Чия взяла?..
Ховали душі в бронежилети,
тепер – тіла.
так вправно написано ...дійсно те , що різко пече та вивертає коли таких трупаків бачиш ..навіть ні - гниючих ходячих зомбаків ..сумно ,що навіть війна в багатьох випадках не виправляє горбатих - вони "перебудуть" а потім далі будуть тими ким були ...пристосуванці ..гниль світу .
Треба собі завжди памятати ким не хочу стати і можливо якийсь приклад давати іншим собою
бронежилеты для души...такое время
..а мы стихами нагрешим
..и останемся их вспоминать..
если жилеты не помогут...
я сегодня придумал новый русский ремонт..
если застеклят совсем..обклею стены дома любимыми стихами
добра и света вам
Тетяна Яровицина відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А это идея! Желательно ещё не только любимыми, а и светлыми!
