Твоєї заслуги немає,
Ти просто в той день був на моєму шляху,
Переходив його,
Проїжджав своїм возом,
А мені конче треба було віддати
Шматочок любові,
Шматочок себе,
Огорнути когось теплом,
Оглянулась – а там ти
Випадково на моєму шляху.
Твоєї вини тут немає,
Просто в мені роками кипіли вулкани
І не було куди лаві відійти,
Я оглянулась –
Неусвідомлено,
За покликом інтуїції,
Чи якогось іншого внутрішнього
Механізму,
А на дорозі був ти.
Твого вибору тут немає,
І, можливо, мого теж,
Доля за принципом
Дії найменшого опору
Підібрала особу,
Що випадково проходила шляхом,
І це був ти.
Твоєї дії тут немає,
Склались куски давно запущеної
Нашими мріями і бажаннями
Головоломки у єдине ціле,
Випадком неба у ній опинився ти.
Хоча… я не вірю у випадковості,
Притримуючись іншого принципу,
Випадковості не випадкові,
Я усвідомлюю,
Що це міг бути лише ти.
