Я потребую простої міри
моєму йменню – не як камінню.
Я потребую святої віри
намірам, мріям – твоєму вмінню.
Сивої папороті в мені цвітіння,
полон плющів.
Палає струмінь стрункого тіла.
І рухів спів.
Пластичність ночі проніс я через
тисячоліття, через сонця.
Я сум і велич збирав в печерах,
чекав митця.
О, звільни! о, не знищ знічев’я
моїх скарбниць,
моїх світів, моїх незліченних
і дорогоцінних – звільни, не знищ!
1979
