Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Шон Маклех: Діти Дубліна. Гра. - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Променистий менестрель, 07.08.2014 - 16:54
Білими бурунцямиздалеку притягує рух, чи то мельканням щось притягальне... Зараз то єкран телевізора, а перед ним котик невідривно... А з чим, чи з ким уподібнюємося ми? В дитинстві мабуть з котиком в частині пізнання... А тепер, відкривши стільки шухляд... притягяльність кудись поділася, бо все напрочуд тривіальне, повторне з життя в життя. А духовних змін ще чекати й чекати... Дякую за вірш, пане Шоне... Леонід Ісаков, 06.08.2014 - 21:26
Землею сірість несе,Заметене сірістю все, Сірість нас поглинає. Ми вже сірі, нас ніби й немає. Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук і розуміння!
OlgaSydoruk, 30.07.2014 - 14:51
В детстве все воспринимается по другому: маленькое видится большим,..что то великое не замечается,..и только с возрастом все переосмысливается...
|
|
|