UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: СМЕРТІ НЕМА - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Михайло Гончар, 14.09.2014 - 11:58
Захоплююча поезія,п.Валю   Ким насправді ми є...Над цим питаннячком б'ються кращі уми планети.  
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ми є собою - все просто, але часто шукаємо складних відповідей на прості питання - такі ми, люди...дякую, пане Михайле... рада Вам завжди 
Валентина Курило, 11.09.2014 - 21:21
Найбільше сподобалося, що саме на кріслі плетеному із соломи "на забутій у Просторі-Часігранітно-бло́ковій міжгалактичній трасі, посередині, на vip-смузі" так невимушено і спокійно можна пити каву. Неперевершено!!!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, саме головне - невимушено і спокійно... бути собою і водночас - бути у зв"язку з усім світлим світом - Всесвітом... таке можливо в дитинстві і в "кращих світах" - які ми самі собі творимо... або НЕ творимо - але прагнемо того - невимушеності і спокою... може не всі, але чимало з нас...  приємно, що Ви саме цей нюанс акцентували...  вдячна Вам... Люба Скоробогата, 11.09.2014 - 20:45
Ваші вірші читати - радість для душі. Наче вони не неземній мові 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
пані Любо, вдячна Вам за щедрість Вашу сердечну...
Наталя Данилюк, 11.09.2014 - 19:03
кажуть, що нам присниласяземна історія вся- Може й так... Смерті немає, є лиш перехід з одного виміру в інший - у Вічність. Хочеться, щоб так і було!  
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так іі є, Наталю, бо "всякому по вірі його"...дякую Вам за однодумство наше...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
страх - це і є ширма, перепона... а ще невіра...Ви праві, пані zazemlena боятися нічого не треба, але ж... багато чого страшить - от і не літаємо шаную Вас і Вашу думку завжди
alfa, 11.09.2014 - 14:47
жи-ти!…по-тім... А чи були ми до того, як стали жити тут, удома… тут, на Землі? Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
БУЛИ... ми завжди були і завжди будемо - така Ідея: ми в Бозі - Бог у нас... і це не просто слова... це - реальність...дякую Вам, пане alfa ...чи були наші вірші - до того, як ми їх написали...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так... у кожного своя картинка...
laura1, 11.09.2014 - 11:32
Цікавий вірш- роздуми. А хто ж ми насправді є? І для чого ми тут на Землі? На землю приходимо вчитися. Бо Земля і є справжнє пекло. Відшліфовуємо тут свою душу і повертаємось додому. Але сумніви у Вашому вірші є, бо на віп-смузі все ж таки ви поставите крісло, і хтось піднесе Вам кави. 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, учні ми... а з кріслом на віп-смузі я побуду стільки, скільки цього буде мені хотітися - отак побайдикувати... на дзиги помилуватися... я бачу "дім" - як необмежений ні в часі, ні в засобах - процес творчості - хоч квітки сіяти, хоч зірки... хоч нові світи вигадувати чи у вже існуючих призахідні небеса розписувати всіма кольорами... аби лиш Радість...а Хтось - це власна воля - хочеш кави - на... хочеш, щоб Хтось її тобі поставив - так і станеться - бо десь Хтось сам захоче так тебе потішити - кави тобі налити... колись і ти захочеш якось розважити-уважити - когось... Єдність - це зв"язок усіма можливими виявами Любові, а отже - взаємотурботи ні, я не маю сумніву... дякую Вам за візит і цікаву розмову... уляна задарма, 11.09.2014 - 10:36
...ДУЖЕ мені до серця особливо - ...смерті нема але є розлука... так,що аж... …на забутій у Просторі-Часі гранітно-бло́ковій міжгалактичній трасі, посередині, на vip-смузі, поставлю крісло, плетене із соломи, зручно всядусь у ньому – нога на нозі – чашку кави на потемнілій срібній підставі Хтось на поручень крісла мого поставить – пахучо-ї! як світанки колишні земні мої… - а ось тут чомусь мені такого улюбленого у далекому дитинстві Бредбері - може воно і трохи недоречно - саме така асоціація,але... Взагалі,тема порожніх - саме не покинутих,а порожніх,точніше - наповнених чимось незнаним - а швидше просто забутим - міст і місць - то якась така дуже болюча точка в мені... Хоча ВАШ твір зовсім не про покинутість чи порожність - зовсім навпаки... ... Класно! Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ТАК!!! БРЕДБЕРІ! і покинутість - бо там - УДОМА - і Єдність і Усамітненість-із-собою-Богом - одночасно... і це так класно... дякую, Ляночко... Ваші сумніви завжди обманюють Вас...
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||
