І.
Твоя хвороба не діагноз,
Її назва – моє ім’я.
І ліків не знайти від неї,
А милувать не вмію я.
І як небезпечні змії,
Труїти буду поступово,
Не думай, що я помилково
Щораз кажу жалюче слово.
Тебе мучити буду вічно:
І в цьому світі і в раю,
Адже таке, як ти, створіння
Я все ж з собою заберу.
Тебе, як янгол-охоронець
Від страждань убережу.
Усі будуть тебе любити,
І лише я не матиму жалю.
П.
Швидка медична допомога тобі не допоможе,
Я не апокаліпсис, але дуже схожа.
В тебе вже від мене авітаміноз,
Але маю я для тебе невтішний прогноз.
ІІ.
Так, не ідеальний ти,
Та зізнатись мушу,
Що, як муха в павутину,
Попав мені в душу,
Я зв’язок цей не порушу,
Тому що не всесильна,
В цьому світі моя роль,
Як у всіх пасивна.
Я – маріонетка
В мІцних руках долі,
Не зрівняти їх і твої.
Такі звичайні, кволі.
Та люблю, як ти руками
Граєш, а не фатум.
І за те, що я люблю,
Ти й будеш страждати.