Всем нам хочется верить:
в Ленина или Будду,
в торжество коммунизма
(нужное подчеркнуть),
в Сталина или Берию,
в счастье, в удачу, в чудо,
пусть даже катимся вниз мы -
в светлый и верный путь
(были ошибки в прошлом?
Что Вы! Неужто? Разве?!)
и в справедливость (ладно,
по отношению к нам).
Верить кому-то - пошло,
верить в кого-то - праздник,
верить во что-то - сладко...
В лучшие времена,
в то, что, возможно, свыше,
в тех, что конкретно круче
(если ты веришь в Первейшего,
станешь, возможно, вторым)
и никогда не слышать,
Плетью убить колючей,
Верой слепяще-жгучей
тихое: "не сотвори..."
Вітаю, сестрице! Є тільки одна ОсобистістьЮ Кому я вірю. Ти знаєш. Ні, не подумай, я вірю тобі, вірю своїм друзям, багатьом, хто мене підтримує. Тут, у Дніпрі, нас охопили увагою. Перший посилає назустріч людей, на яких можна покластися. Ніколи не думав, що станеться так. Хотів допомагати, а не потребувати допомоги. На все Божа воля. Він переді мною відчиняє двері, які неможливо відкрити людськими зусиллями. От я використовую твій чудовий вірш, щоб засвідчити про це.
Кузя Пруткова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я знала, Ігорьочку, що ти саме так і напишеш! Йому я теж вірю, і щодалі то більше. Я наочно бачу зараз Його мудрість і прихильність до людства: ткнувши нас носом у наші недоліки зараз, застеріг від можливих набагато гірших помилок.
ему на моих ушках очень удобно
Добрый вечер! 
