Немає ціни другові як брату,
немає ціни вірності і клятви.
Ми разом з дитинства були,
а тепер війна і ці незабутні постріли.
Я пам'ятаю дитячий майданчик,
ми бились з тобою за пластмасовий стаканчик.
Перший м'яч, крик сусідів, розбите вікно,
хоч ми получили, але нам було весело.
Перший раз разом у школу, перші синці,
збиті руки, кров, зауваження на пятихвилинці.
Бувало в одного із нас чорна смуга,
ми ділили, боролись, все, ради свого друга.
Жили наче ми одна сім'я,
ти мій брат і разом ми до кінця.
Один за одного стояли горою,
до кінця разом до смертельного бою.
Школа університет ти мій свідок,
згадую як ти говорив побільше вам діток.
Весілля, ти трішки перебрав,
але зате веселе свято влаштував.
Якось сиділи говорили про життя,
в тебе маленька донечка, в мене Ілля.
Раптово пролунав фатальний дзвінок,
воєнкомат, повістка, осатаній твій крок.
Бути в пеклі в мирний час,
втратити друга, брата,
Я пам'ятаю твій погляд останній раз,
коли ти впав на моїх очах.
Мабуть на верху поспішили,
чому саме ти, чому не залишили.
Кому тепер скажуть брат, тато,
чому саме така розплата…
