Так хочеться, щоб на світанку
Була я не одненька в ліжку...
Хоч би гукнув мені в фіранку,
Якщо не гріє мої ніжки!
Так хочеться дивитись в очі -
Такі глибокі, як озерця!
Ой, думи, думи ви дівочі...
Надіюсь, смуток мій минеться!
Ще усміхнеться наша доля,
Зігріє нас обох кохання -
На це ж бо є Господня воля,
Бог чує кожен день прохання!
Прохання це почуте буде,
Я бачу зустріч ту в уяві! -
Від цього потепліло в грудях,
І очі, хоч не бачу, в сяйві!
10.10.2014
цікаво... Я вже не думав, що любовна лірика так ніжно затремтить на кінчику пера поетеси-духовниці!
Гарний вірш, Людо!
Людмила Дзвонок відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та я ж з того тіста, що і Ви, дорогий Олексо! Смійтеся-смійтеся! Любов - це моя улюблена тема!В мене навіть є моя авторська збірочка "Криничка кохання".- І це мені не заважає служити Богові, бо ж Сам Господь є Богом Любові! Дякую за всі квіточки і сердечко, і такі гарні губочки!