Немов прадавній хуліган?
Чи ситий пан.
Чи мертвим став,
Від дотику стакану віскі,
Обпік мізки – не смію йти,
Від стійки бару де завис я.
І так підвис і там вишу,
Все пю гульбу розвожу,
І еректильно говорю,
Оргазм в мізках проложу.
Від чого лихом навпростець
(То вже мабуть набрався)
Війська в кишенях торохтять
І світ мій весь зі злився.
Один на одного летять прокльони
Клятви й стони.
Мої безпечні, п’яні в срань,
Брудні погони.
Я певне (б.ядь) вже синій весь,
Ікота наступає.
Такий же ж брєд, тре вміть писать.
Це все серйозно – не прогони…
А чесно я скажу тобі,
Бармене - потаскухо,
Іди ти в жопу, поки мить,
Не так уже й підступна.
Допоки я не застругав,
Твоє життя холуйське.
Війна, бля, сука –
Як же ж встать…
Таки мабуть я впився!
