Війна вбиває і калічить,
Рве на шматки і рве навпіл,
І сухо жертви свої лічить
По кількості бездушних тіл.
А тих хто вижив в цих набатах
Лишає рук, лишає ніг,
І їм в ліжках у медсанбатах
Вже байдуже хто переміг.
Як побороти духа слабість -
Лицем в подушку вовком вий,
Лише для мами гірка радість:
Нехай каліка, а живий.
І сльози підступають стиха,
Матусю, ти мене прости,
Моя зашугана безвихідь
В палаті б"ється у кути.
Хотів піти я далі вчитись,
А все відрізане болить,
Якщо нема за що лічитись,
Тоді навіщо далі жить?
