Зловив осінній смуток у тенета,
Цей понурий, жовтий сад...
Мелодію, осіннього сонета,
Грає, тихий листопад...
Згасає день... І місяць, бранець, ночі,
Хороводить, поміж зір. ..
Лукавлять, трохи, сині неба, очі,
Туман, вкрива, шапки гір...
І тихий, шелест, летить сон на крилах,
Відносить, літопис дня...
Та вітер, віє... Гомонить в вітрилах,
І пише час, на брилах,
Сумну історію, вже мого, щодня...
Та лише, накрапає ніжно, тихий дощ,
Краплі, пронзають тишу...
В місті поміж, усіх тих порожніх площ,
Серце, ночі залишу...
ID:
537378
Рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата надходження: 16.11.2014 20:59:49
© дата внесення змiн: 16.11.2014 21:05:52
автор: Валерій Кець
Вкажіть причину вашої скарги
|
