Щасти тобі, за небо впале сонце,
Удачі, доленько, яка уже пішла,
Живіть спокійно, друзі, у сторонці,
Якщо не треба дружба вам моя.
Ідіть, товариші, шляхами щастя
Та не чіпайте лиш мого життя.
Не говріте більше що ми браття,
Якщо нажива ваших слів мета.
Душа від зрад слізьми стікала часто,
Продажні стопи бігали по ній,
Її, як здобич, кидали у пастку,
Гострили ніж за спиною мені.
Я вірно віддавала ближнім душу,
Я поруч була в радості й сльозах,
Та мабуть не існує тої дружби,
Вона живе лише в моїх думках.
Важкий стиль вірша обрали. Аж здивувався, що змогли витримати риму і розмір.
З мінусів- в першому стовпчику повтор "друзі"-"дружба", займенників у вірші аж надто багато.
Сніжана Репеченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00