Україна – єдина країна,
Безсумнівно це можу сказати,
І ніяка вона не руїна!
В неї буде це час показати…
Люди добрі у нас і привітні,
І природа багата на квіти,
Найшановніші у нас літні,
А миліші, звичайно ж, діти.
Все як в інших у нас народів,
Десь ми кращі, десь може гірші,
Та країна не без уродів,
Що воюють за гроші більші!
Накипіло в душі, тож у вірші пишу,
Я країну вмирати отак не лишу!
Люди вийшли боротись за свою Україну,
За красиву, квітучу, єдину країну!
Захищатись від друзів, що тепер вороги,
Воювати за ближніх і рідних…
Перейшло це вже зовсім всі береги,
І хвилює багатих та бідних…
Кожен руку готов простягти
Допомоги, до тих потерпілих,
І ми зможем мети досягти
без чужинців-бійців зсатанілих.
Просто треба боротись й молитись,
За припинення крові й війни,
І останнім з сусідом ділитись,
Допоможе і він у біді.
І скажу я всім супротивникам,
Що народ у нас волелюбний!
Не поклонимось мі негідникам,
І не станем на шлях згубний!
Будем жити в любові і радості,
Дарувати надію людям!
Не минеться вам час ненависті!
Ви – не нас, ви себе погубите….
