Коли живеш по-справжньому, то смерті тобі не треба,
бо живий не тільки фізично воін, живий дух,
ти ковтаєш до дна напій неба,
і дощ і сонце і грім твій друг.
Коли доля тобі кидає виклик,
Тобі все під силу, сприяє серця стук
тебе не знайдуть серед зниклих,
бо ти є переможець -відчайдух.
Як тебе би за спиною не судили,
не вір ти ім , це лиш язики,
вони є злі, лиш злом би жили,
даруючи усім ярлики.
Ти попереду незавдяки брату , другу чи сестрі,
навіть вітер свистів проти тебе під час бою,
все через що є в тобі,
що викохав в серці ти, герою.
Затям коли на цім серці буде рана,
іі нікому буде лічить,
це остання твоя гра, фатума сопрано
так прийде коротка його мить.
А поки дихай ти весною,
літом грійся , осінню ніжись,
І удача блукатиме з тобою,
тільки не вмирай, борись!
