Заціпінило чорне небо, гаптоване білою пелиною
портретів не художньої виставки,а галереї Небес
Воїнства неодної сотні,чорно-білого фото,засмучених,
усміхнених в нікуда.Білі хмари стікають чорними слізьми
невинних душ, що плавляться чорним димом ,і білими
тінями ходять поміж нас.
Чорна війна між білими снігами,залишає інтуєтивні кров"яні малюнки,
зойками в просторі і глухим відлунням летить в призачинені
двері будинків східнозахідних,північнопівденних напрямків журби.
Чорні вітриська несуть білий аркуш паперу в безпорядному списку,
стікають чорнилом імена юних і зрілих постатей.
Підстрілений смуток заплітає чорні стрічки між квітучими трояндами і
сухими тополями,що білим пухом печалі снують рушники
самоти і журби.
Стигле зерно у підстрелиних покосах,сходить панахідним хлібом честі,загиблим за спокій, ціну миру нашого з вами життя.
Гроном кагору,зтиче вічною раною долі причастя.
Вічний спокій всім загиблим в непрошеній війні.
СЛАВА УКРАЇНІ!
ГЕРОЯМ СЛАВА!!!!