Заліз до тебе у вікно, хотів сюрприз зробити
Ти зовсім сонна, з криками, почала мене бити.
Зламала три ребра, ще й голову розбила
І чим же ж заслужив, кохана моя, мила ?
Романтики хотіла, квітів, подарунків.
Казала, що втомилась, від нудних стосунків.
Тобі я підіграв, зробився Дон Жуаном,
А ти така невдячна – комодським злим вараном.
Зміюка підколодна, сичиш, плюєшся ядом
І не знайти у серці, твоїм, мені відради.
Моє ж, як сонце гріє, промінням обіймає,
До тебе, моя відьмо, кохання окриляє.
Мене ж ти напоїла, тим приворотним зіллям
Наповнила думки, про марення весіллям
Та ти із серця мого, як пташка полетиш
І я тобі не здамся, у вогнищі згориш.
́
