Тієї ночі, вже під ранок
Забився в сні я на останок.
Чи довго спав я, а чи ні
Та дивний сон приснивсь мені
Немов мої скінчились дні,
На цьому світі, на Землі.
І вже на небі тихо й мирно
Чекаю суду я покірно.
Аж раптом янгол підлітає
І дуже лагідно питає:
- Ти часом брате не русинець?
- То саме так, я - українець!
- Тоді ходи зі мною брате,
Тобі ще рано тут чекати.
Бере за руку, мить одна
І знову дивна дивина -
Знайомий профіль і анфас
То це ж наш Батько, наш Тарас.
І вже до мене промовляє
Неначе допит учиняє:
- Ти що задумав, вражий сину,
Коли покинув Україну?
Там Демон неньку розпитає,
А ти зібрався вже до раю?
Цього не буде - не надійся,
А краще Бога ти побійся.
І щоб гріхи всі замолити
Тобі скажу я, що робити.
Як тільки вернишся, мій сину,
На нашу неньку Україну
Там анітрохи не барися,
Пошвидше в Київ доберися.
Скажи Андрієвому сину,
Щоби не гнувся як лозина,
А забирав до себе Юлю,
Тоді ми Кучмі скрутим дулю.
Коли ж Сашко в них третім буде
Про Кучму скоро й світ забуде!
Якщо ж гетьмани наші знову,
Не знайдуть тую спільну мову -
Тоді для тебе буде справа
І то, мій друже, не забава.
Така вже тобі світить доля -
Збудити ту химерну волю,
Яку приспали два царі,
Два Леоніди-холуї.
Продавши все і вся жидам,
Приблудним зайдам-москалям
Про свій народ давно забули,
Сто раз розділи і розбули,
Пустили з торбами по світу
Самі як справжні неофіти.
І ми не ми, і ми не знаєм,
А тому й маєм те, що маєм!
Ото ж бо, друже, не барися!
Збирай усіх, хто не ледачий,
Хто не згубив святої віри
В щасливу долю України!
Обух сталіть, гостріть сокиру,
Збирайте думи воєдино
І тих обох царів поганих
Та їх прислужників ледачих -
В кайдани гадів пов'яжіть
І до Сибіру всіх женіть!
Хай там послужать москалям,
Ті завжди раді холуям.
А втім, народ для них суддя
Тут не поможе й каяття!
Для цих пройдисвітів-паскуд
Народу буде свій присуд!
Не довго думати-рядити
Та в Чорнім морі потопити.
І от, коли свята земля
Уже забуде супостата
І з волі Божої і я,
Спущусь до тебе, ненько-мати.
Ще раз вкраїні поклонюся,
Ще на Дніпро раз подивлюся
Та й знов полину я до Бога
Хвалити Господа-святого.
А ти хутчіш бересь за діло
Та й години там не згай,
Щоб в тебе все в руках горіло,
Бо будеш в пеклі так і знай!
Прокинувсь враз та й думаю,
Що мені робити?
Як же тую силу злую в морі потопити?
Все думаю, все гадаю
Тільки твердо знаю -
Коли волі ми не збудем,
То всі в пеклі будем!
ID:
551336
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 13.01.2015 22:31:32
© дата внесення змiн: 13.01.2015 22:31:32
автор: Іван Кармелюк
Вкажіть причину вашої скарги
|
