Любов моя до тебе вічна,
Як сонце , небо і земля,
І мила усмішка твоя
В моїх думках літа все більше.
Я завжди думаю про тебе,
Про очі, родимки і губи.
Вони лікують від недуги,
Дають мені піднятись в небо.
І навіть там увесь твій образ
Літає поряд ізо мною,
Лиш доторкнуся я рукою -
І він зникає в той же час.
Куди прямуєш після цього?
В яких куточках ти буваєш?
І все ж, тоді не забуваєш
Мені показувати дорогу.
Я буду за тобою мчати,
Як завжди це було, і знову,
Нехай це буде не раптово,
Повинен ти мене стрічати.
З тобою упадем крізь хмари
На ніжне поле України,
І, доторкнувшись до калини,
Збирати будемо стожари.
Назавжди це запам'ятаю:
Наш сміх, розваги і веселість,
Та все ж вернуся у буденність,
Що моє серце дуже крає.
Ти дав мені могутні крила
І розум ними скористатись.
Собою можеш ти пишатись -
Допомогла мені ця сила!
