Червона ніч все йде і йде, і не минає
Кривавий слід нам залишає
Ріки смутку,страху, крові, жаху
Безжалісно течуть
І вже підбиту, та нескорену ще птаху
Вітри часу вдаль несуть
І блукає у пітьмі самотній воїн
У пітьмі шукає долю
То він там шукає волю
А знаходить тільки болю
Болю, що нестримним водоспадом
Заливає його душу
Витоптує серце ворожим стадом
А воїн думає про себе «Мушу!
Мушу все оце терпіти
Мушу миритися і далі жити
Мушу вірити і не скоритись
Мушу до кінця я битись
Мушу жити в Україні
Мушу бути я в бою
Мушу вірити і нині
В те, що мушу я роблю»
І день колись, але настане
І побачим ми світанок
І згине проклятущая пітьма
На зміну ночі прийде ранок
І вославиться наша боротьба
Мине війна, як сон страшенний
Та в душі горітиме свіча
Горітиме по тим, хто не прийшов в цей день священний
По тим, кого ніч у нас забрала
Кому кричать «Героям слава!»
По тим, кого забути ми не маєм права
Хто волю нашу окупив життям