что в имени чужом тебе отныне -
посеребренный пепел автострад
поедут люди и вослед за ними
с усилием начнется листопад
и выпрыгнуть бы да куда деваться
и твой попутчик как заведено
в пути не станет интересоваться
куда ты едешь или от кого
лишь той ольхе что одесную зритель
твое лицо выглядывать потом
когда внезапно тормознет водитель
и разобьет стекло горячим лбом
и ты не с того света а спросонья
услышишь как стихает ветра вой
как телефон вибрирует в ладонях
почти живой
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Наталя Пасічник
що в імені тобі тепер чужому -
посріблена пилюка автострад
машина рушить а за мить по тому
з останніх сил почнеться листопад
і вистрибнути б та діватись ніде
і твій попутник як у всі часи
куди ти їдеш і від кого їдеш
не запитає – не відповіси
лиш безіменні вільхи одесную
обличчя визиратимуть твоє
коли водій раптово пригальмує
і скло чолом гарячим розіб’є
і ти не з того світу а спросоння
почуєш як стихає буревій
як телефон вібрує у долонях
немов живий
